У сфері криптоактивів цікавий феномен привернув увагу людей: проекти, які мають лише розкішний веб-сайт, часто можуть залучити мільйони доларів фінансування. Це не випадковість, а результат того, що за цим стоїть теорія ігор.
Ця феномен наводить на думку про сцену з американського серіалу "Силіконова долина": компанії без доходів мають вищу оцінку, ніж прибуткові компанії. Логіка тут така: коли немає доходів, люди можуть мріяти про безмежні можливості. У сфері криптоактивів ця логіка досягла свого апогею: чим більш ефемерним є продукт, тим більше коштів можна залучити.
Коли проект має реальний продукт, він повинен зіткнутися з реальністю: можливо, розчаровуюча кількість користувачів, технологічні обмеження та неможливість підробити показники. У порівнянні, проект з лише білою книгою має цінність, обмежену лише уявою. Це створює парадокс: практичні проекти можуть зазнати ринкових покарань.
У процесі збору коштів для криптоактивів існує інформаційна асиметрія між засновниками проектів, венчурними інвесторами та звичайними інвесторами. Для засновників проектів без продукту найкращою стратегією є підтримка невизначеного, але захопливого опису, акцентуючи увагу на потенціалі, а не на реальності, і не шкодуючи зусиль для створення FOMO-ефекту.
Ця явище триває, оскільки інвестори стикаються з подібним до "дилеми в'язня" вибором: хоча чекати на появу життєздатного продукту більш розумно, ранній вхід часто приносить найбільші винагороди. Таким чином, на перший погляд, раціональний вибір окремих осіб призводить до загально ірраціонального результату.
Проект, який має лише статті на Medium, може стверджувати, що він переверне все, в той час як проект, який насправді має код, повинен стикатися з реальними проблемами, такими як кількість користувачів, технічні обмеження та конкурентні недоліки. Це призводить до так званого "премії за нісенітницю" — оцінкової премії, яка повністю не підлягає реальним обмеженням.
У разі відсутності можливості оцінити якість проєкту, інвестори часто покладаються на коментарі впливових осіб, інформацію про лістинг на біржах та такі сигнали, як зростання ціни токенів. Проєкти без продукту можуть зосередити всі ресурси на створенні цих сигналів, а не на фактичній розробці.
Деякі реальні випадки підтверджують цю теорію:
Berachain: отримав оцінку в мільярди без запуску основної мережі.
Aptos: блокчейн-проект, який стверджує, що обробляє 162 000 транзакцій на секунду, залучив 350 мільйонів доларів, але фактична продуктивність під час запуску була значно нижчою, ніж обіцяно.
Worldcoin: отримав десятки мільярдів інвестицій на основі концепції "обмін біометричними даними на токени".
Цю ситуацію важко змінити, причини включають: реальне існування психології FOMO, труднощі в технологічній верифікації, короткострокова орієнтація керуючих фондами та невідповідність інтересів особистостей і ринку. Тому проекти без продуктів, ймовірно, продовжать залучати більше фінансування, ніж проекти, які насправді розробляють корисні продукти.
Це не питання правил гри, а те, що деякі учасники надто вміло використовують правила. У сфері криптоактивів розуміння цього явища "дурниць премія" є критично важливим для інвесторів та засновників проектів.
Ця сторінка може містити контент третіх осіб, який надається виключно в інформаційних цілях (не в якості запевнень/гарантій) і не повинен розглядатися як схвалення його поглядів компанією Gate, а також як фінансова або професійна консультація. Див. Застереження для отримання детальної інформації.
Розкриття абсурдної премії у сфері шифрування: чому порожні розмови можуть призвести до величезних інвестицій
Явища "балаканини премії" в сфері криптоактивів
У сфері криптоактивів цікавий феномен привернув увагу людей: проекти, які мають лише розкішний веб-сайт, часто можуть залучити мільйони доларів фінансування. Це не випадковість, а результат того, що за цим стоїть теорія ігор.
Ця феномен наводить на думку про сцену з американського серіалу "Силіконова долина": компанії без доходів мають вищу оцінку, ніж прибуткові компанії. Логіка тут така: коли немає доходів, люди можуть мріяти про безмежні можливості. У сфері криптоактивів ця логіка досягла свого апогею: чим більш ефемерним є продукт, тим більше коштів можна залучити.
Коли проект має реальний продукт, він повинен зіткнутися з реальністю: можливо, розчаровуюча кількість користувачів, технологічні обмеження та неможливість підробити показники. У порівнянні, проект з лише білою книгою має цінність, обмежену лише уявою. Це створює парадокс: практичні проекти можуть зазнати ринкових покарань.
У процесі збору коштів для криптоактивів існує інформаційна асиметрія між засновниками проектів, венчурними інвесторами та звичайними інвесторами. Для засновників проектів без продукту найкращою стратегією є підтримка невизначеного, але захопливого опису, акцентуючи увагу на потенціалі, а не на реальності, і не шкодуючи зусиль для створення FOMO-ефекту.
Ця явище триває, оскільки інвестори стикаються з подібним до "дилеми в'язня" вибором: хоча чекати на появу життєздатного продукту більш розумно, ранній вхід часто приносить найбільші винагороди. Таким чином, на перший погляд, раціональний вибір окремих осіб призводить до загально ірраціонального результату.
Проект, який має лише статті на Medium, може стверджувати, що він переверне все, в той час як проект, який насправді має код, повинен стикатися з реальними проблемами, такими як кількість користувачів, технічні обмеження та конкурентні недоліки. Це призводить до так званого "премії за нісенітницю" — оцінкової премії, яка повністю не підлягає реальним обмеженням.
У разі відсутності можливості оцінити якість проєкту, інвестори часто покладаються на коментарі впливових осіб, інформацію про лістинг на біржах та такі сигнали, як зростання ціни токенів. Проєкти без продукту можуть зосередити всі ресурси на створенні цих сигналів, а не на фактичній розробці.
Деякі реальні випадки підтверджують цю теорію:
Цю ситуацію важко змінити, причини включають: реальне існування психології FOMO, труднощі в технологічній верифікації, короткострокова орієнтація керуючих фондами та невідповідність інтересів особистостей і ринку. Тому проекти без продуктів, ймовірно, продовжать залучати більше фінансування, ніж проекти, які насправді розробляють корисні продукти.
Це не питання правил гри, а те, що деякі учасники надто вміло використовують правила. У сфері криптоактивів розуміння цього явища "дурниць премія" є критично важливим для інвесторів та засновників проектів.